While many viagra online internet or not cialis they do not OR viagra go ahead prefer cialis yes it is not viagra online some other like do not phentermine In some countries Viagra because prescriptions Viagra online without prescription are not Viagra from such pharmacies viagra i like it

Я обручена з тим, кому служать ангели і чия краса затьмарює сонце та місяць
(антифон OCV, 029)

 

Сайт посвячених дів Києво-Житомирської дієцезії. * Царице дів, молися за нас!
Святі діви
Бл. Анеля Салява, діва PDF Друк e-mail
«У постулаційному листі про винесення Анелі Саляви на вівтар у 1956 році було підкреслено, що слуга Божа є прикладом збереження чесноти, яку схвалив Папа Пій ХІІ у Sacra virginitas. Через 30 років дівоцтво Анелі перекликається з  ККП від 1983 року,в якому канон 604 говорить про «стан дів», які живуть у світі. Сьогодні Анеля Салява могла б виконати  усі умови допущення до посвячення дів, та найважливіше –  вона стала внутрішньо посвяченою, дівою,Богу  посвяченою. У ній виконалися слова фламандського містика бл. Іоанна Рейсбрука ,  занотовані ж нею  у щоденнику: « Ісус покриє  нас плащем чистоти, яким є Він  Сам». Уся її постать, її  очі випромінювали таку чистоту, що  Анелю Саляву  називали « святою панночкою», «святою дівою» ( Пор. Z nadmiaru mi?o?ci, s. Jadwiga stabi?ska OSB a. Warszawa, 1987).

bl_Aniela_Salawa

Батько Анелі був ковалем. Дівчинка, одинадцята дитина у родині, росла хворобливою та слабкою. Незважаючи на те, що вона не могла отримати ніякої систематичної освіти, батьки навчили її читати, а згодом,ставши дорослою, дівчина навчилася також писати. У 13 років Анеля найнялася до заможних сусідів: вона пасла корів, полола город, доглядала дітей. Коли їй виповнилося 16 років, дівчина покинула батьківський дім, оскільки не бажала виходити заміж, як того волів батько. Анеля

знайшла собі місце служниці у Кракові, поселившись у старшої сестри – Терези. Та через два роки Тереза захворіла і померла. Анеля дуже важко пережила цю втрату, але саме у цей час вона почула у своєму серці голос, який відкрив дівчині її покликання: служити Богу і людям, живучи у світі.

Анеля стала щоденно проводити по кілька годин у церкві на молитві та у роздумах. Близько 1900 року вона приватно склала на руки свого сповідника обітницю вічного дівоцтва. Крім того, дівчина проводила у себе вдома зустрічі, на які запрошувала знайомих дівчат-служниць, яким читала духовні книжки і допомагала порадами. Ті, хто знав Анелю у той час, говорили, що попри тяжке життя і слабке здоров’я, вона завжди була дружелюбною, веселою та сповненою енергії. Йдучи на зустрічі або у церкву, дівчина одягала найкращі сукні і пояснюючи, що робить це не для людей, а для Бога.

У 1900 році вона вступила у товариство святої Зіти, яке об’єднувало благочестивих мирянок, котрі піклувалися про бідних та хворих. У 1911 році Анеля тяжко захворіла. До цієї біди додалася смерть матері та втрата роботи – молода хазяйка дому, де служила Анеля, не злюбила дівчину і вигнала її геть. Молитовні зустрічі теж припинилися, і дівчині видалося, що всі її покинули. Утім, як вона занотувала у своєму щоденнику, Христос не залишив її, кілька яскравих видінь переконали її в тому, що вона ніколи не буде самотньою. У 1912 році Анеля вступила Третього францисканського ордену.

У роки Першої світової війни Анеля Салява доглядала за пораненими та допомагала полоненим – вона не робила різниці між тими, хто воював. У 1918 році стан здоров’я Анелі різко погіршився, тому вона змушена була відмовитися від праці в ордені, віднині присвячуючи більшу частину часу молитвам. Анеля знала про те, що наближається смерть, а тому готувалася до неї. В останні дні свого життя вона занотувала у щоденнику: «Господи, я жила, виконуючи Твою волю. Я помру, коли Ти цього забажаєш. Врятуй мене, адже Ти це можеш».

Джерело: catholic.ru

 
Свята Женев’єва, діва PDF Друк e-mail
Свята Женев’єва, діва
Свята Женев’єва народилася у 422 році у Нантеррі поблизу Парижа. Вона належала до лицарського роду. Коли дівчинці було сім років, до їхнього містечка приїхав св. Герман, єпископ Оксерра, котрий прямував до Великобританії задля боротьби з єрессю Пелагія. У натовпі, який зустрічав  Його Преосвященство, була і Женев’єва, він помітив дівчинку і передвістив їй уславлене майбутнє, подарувавши  їй хрест, з яким вона потім ніколи не розлучалася. Із дозволу батьків, Женев’єва віддавала себе покаянню і вчинкам милосердя, а після їхньої смерті переїхала жити до Парижа. Там вона отримала з рук місцевого єпископа головну пов’язку як знак її посвячення Богу. Невдовзі довкола посвяченої Богу діви почали збиратися інші жінки, які прагнули вести подібний спосіб життя. Вони утримували себе власною працею, а свій вільний час присвячували відвідинам хворих, допомагаючи покинутим людям.
Свята діва мала великий духовний вплив на своє оточення, оскільки всім було відоме її аскетичне, самовіддане життя. Кілька разів вона рятувала Париж. Наприклад, у 451 році, коли виникла загроза нашестя гунів, Женев’єва закликала парижан зберігати спокій, провіщаючи, що Бог вбереже місто, якщо тільки його мешканці будуть молитися і постити. І дійсно Аттила скерував своє військо в іншу сторону, оминувши Францію. Вона відвернула також у Парижі загрозу голоду, забезпечивши місто провіантом з допомогою організованої річкової флотилії.
До убогої оселі Женев’єви приходили багаті і бідні, прохаючи про молитву і пораду, серед них були й королі… Утім, її життя було позначено тяжкими випробуваннями, які допускав Господь. Вона багато страждала фізично, але усе це зносила з героїчним терпінням. Їй не раз завдавали болю злі люди, називаючи відьмою і роблячи спробу навіть спалити.
Померла Женев’єва 3 січня бл. 500 року. Вона є головною покровителькою Франції та Парижа, а також покровителькою дів, пастухів, свічкарів, рибалок, ремісників, власників винних складів та солдатів.
Із Відкритої православної енциклопедії:
Зустріч св. Германа, оксеррського єпископа,  із маленькою Женев’євою
Запитуючи її про те, чи пам’ятає вона про своє бажання віддати себе Христу у дівоцтві, дівчинка відповіла: «Я пам’ятаю, святий отче, що обіцяла тобі і Господу з допомогою божественної благодаті прожити своє життя у чистоті плоті і духа», на що єпископ відповів: «Дій сміливо, моя дитино, якщо ти мужньо будеш будувати своє життя згідно зі своєю вірою, то сам Господь буде твоєю опорою і силою».
Коротка історія часів св. Женев’єви
У часи святої діви християнки, котрі бажали увійти в ряди «дів», повинні були пройти два випробувальних етапи або, як їх ще називали, період послуху. Спочатку вони просто давали обіцянку посвятити себе Богу, потім наступав довший або коротший строк, протягом якого діви вправлялися у подвигах віри й добрих ділах, випробовуючи себе, а також даючи можливість пастирям і самій пастві судити про твердість їхнього наміру. Після цього послушниця складала обітницю безшлюбності. Під час урочистої церемонії єпископ, котрий звершував чин посвячення, давав діві невелику червону або фіолетову головну пов’язку (фламмеум), яка була знаком посвячених Богу дів і яка від того часу повинна була завжди покривати голову посвяченої особи. Попри те, що в Галлії було на той час вже було кілька монастирів, більшість дів залишалися у світі. Вони жили в родинах, спілкувалися із світськими людьми, на свій розсуд розпоряджалися власним майном та вільно розподіляли свій час згідно із духом доброчесності та милосердя.
Під час церемонії посвячення Женев’єви
Святий Маркелл до Женев’єви: «Нехай та, що стоїть позаду, підійде першою, оскільки, Господу було завгодно, щоб справа її досконалості поширилася і принесла ранні плоди. Вона вже отримала від небес своє посвячення. Тож отримай покривало, дитино моя, і носи його незаплямованим до Страшного Суду Господнього».
Sainte_GenevieveСвята Женев’єва народилася у 422 році у Нантеррі поблизу Парижа. Вона належала до лицарського роду. Коли дівчинці було сім років, до їхнього містечка приїхав св. Герман, єпископ Оксерра, котрий прямував до Великобританії задля боротьби з єрессю Пелагія. У натовпі, який зустрічав  Його Преосвященство, була і Женев’єва, він помітив дівчинку і передвістив їй уславлене майбутнє, подарувавши  їй хрест, з яким вона потім ніколи не розлучалася. Із дозволу батьків, Женев’єва віддавала себе покаянню і вчинкам милосердя, а після їхньої смерті переїхала жити до Парижа. Там вона отримала з рук місцевого єпископа головну пов’язку як знак її посвячення Богу. Невдовзі довкола посвяченої Богу діви почали збиратися інші жінки, які прагнули вести подібний спосіб життя. Вони утримували себе власною працею, а свій вільний час присвячували відвідинам хворих, допомагаючи покинутим людям.        Свята діва мала великий духовний вплив на своє оточення, оскільки всім було відоме її аскетичне, самовіддане життя. Кілька разів вона рятувала Париж. Наприклад, у 451 році, коли виникла загроза нашестя гунів, Женев’єва закликала парижан зберігати спокій, провіщаючи, що Бог вбереже місто, якщо тільки його мешканці будуть молитися і постити. І дійсно Аттила скерував своє військо в іншу сторону, оминувши Францію. Вона відвернула також у Парижі загрозу голоду, забезпечивши місто провіантом з допомогою організованої річкової флотилії.        До убогої оселі Женев’єви приходили багаті і бідні, прохаючи про молитву і пораду, серед них були й королі… Утім, її життя було позначено тяжкими випробуваннями, які допускав Господь. Вона багато страждала фізично, але усе це зносила з героїчним терпінням. Їй не раз завдавали болю злі люди, називаючи відьмою і роблячи спробу навіть спалити.        Померла Женев’єва 3 січня бл. 500 року. Вона є головною покровителькою Франції та Парижа, а також покровителькою дів, пастухів, свічкарів, рибалок, ремісників, власників винних складів та солдатів.      

Із Відкритої православної енциклопедії:
s01_16_03_02Зустріч св. Германа, оксеррського єпископа,  із маленькою Женев’євою 
Запитуючи її про те, чи пам’ятає вона про своє бажання віддати себе Христу у дівоцтві, дівчинка відповіла: «Я пам’ятаю, святий отче, що обіцяла тобі і Господу з допомогою божественної благодаті прожити своє життя у чистоті плоті і духа», на що єпископ відповів: «Дій сміливо, моя дитино, якщо ти мужньо будеш будувати своє життя згідно зі своєю вірою, то сам Господь буде твоєю опорою і силою».
Коротка історія часів св. Женев’єви

У часи святої діви християнки, котрі бажали увійти в ряди «дів», повинні були пройти два випробувальних етапи або, як їх ще називали, період послуху. Спочатку вони просто давали обіцянку посвятити себе Богу, потім наступав довший або коротший строк, протягом якого діви вправлялися у подвигах віри й добрих ділах, випробовуючи себе, а також даючи можливість пастирям і самій пастві судити про твердість їхнього наміру. Після цього послушниця складала обітницю безшлюбності. Під час урочистої церемонії єпископ, котрий звершував чин посвячення, давав діві невелику червону або фіолетову головну пов’язку (фламмеум), яка була знаком посвячених Богу дів і яка від того часу повинна була завжди покривати голову посвяченої особи. Попри те, що в Галлії було на той час вже було кілька монастирів, більшість дів залишалися у світі. Вони жили в родинах, спілкувалися із світськими людьми, на свій розсуд розпоряджалися власним майном та вільно розподіляли свій час згідно із духом доброчесності та милосердя.  
Під час церемонії посвячення Женев’єви
Святий Маркелл до Женев’єви: «Нехай та, що стоїть позаду, підійде першою, оскільки, Господу було завгодно, щоб справа її досконалості поширилася і принесла ранні плоди. Вона вже отримала від небес своє посвячення. Тож отримай покривало, дитино моя, і носи його незаплямованим до Страшного Суду Господнього».
 


Новини
Бібліотека
Молімося
Лінки
 
 


Copyright © 2011-2017. Ordo virginum. ArtGattino